Руховий аналізатор — це нейрофізіологічна система, яка здійснює аналіз і синтез сигналів, що виникають в органах людини та тварин. Руховий аналізатор складається з периферійних відділів, специфічних нервових волокон (чутливі нерви, що несуть нервові імпульси до головного мозку), відповідних підкіркових структур і кіркового відділу, розташованих в лобних долях кори головного мозку. Руховий аналізатор бере участь у підтримці постійного тонусу (напруги) м’язів тіла та координації рухів. Порушення, які відбуваються у руховому аналізаторі, призводять до певного, атипового розвитку особистості дитини.
Параліч – (від гр. paralio – розслаблюю) – повне випадіння рухових функцій, яке залежить від ураження рухового апарату центральної або периферійної нервової системи. Неповний ступінь паралічу, або параліч у стадії зворотного розвитку, називається парезом.
Функціональні паралічі не супроводжуються анатомічними змінами в нервовій системі, є істеричними і виникають внаслідок розвитку стійкого осередку гальмування в ділянці рухового аналізатора кори головного мозку.
Органічні паралічі:
Периферійні уражуються рухові клітини передніх рогів спинного мозку або ж периферійні нервові стволи; випадають всі рухи і падає тонус м’язів (в’ялий параліч), м’язи атрофуються, сухожильні рефлекси і рефлекси шкіри затухають.
Центральні ураження пірамідної системи і порушення можуть виникати у різних відділах головного і спинного мозку. М’язи кінцівок ушкоджуються неоднаково; м’язовий тонус підвищується (спастичний параліч); рухові функції випадають не повністю: довільні рухи стають неможливими, а сухожильні рефлекси різко зростають; з’являються патологічні рефлекси.
До порушень опорно-рухового апарату призводять такі захворювання, як:
Дитячий церебральний параліч – непрогресуюче захворювання головного мозку, яке вражає ті його відділи, що відповідають за рухливість і положення тіла, і виникає на ранніх етапах розвитку головного мозку. Тетраплегія – відсутність або послаблення рухів всіх кінцівок з переважанням проблем у руках. Диплегія – параліч, що вражає обидві половини тіла, причому більшою мірою ноги, ніж руки. Геміплегія – параліч однієї половини тіла. Нижня параплегія – ураження ніг.
Поліомієліт (від гр. polios – сірий, mielos – мозок) – гостре інфекційне захворювання, що вражає головним чином сіру речовину спинного мозку.
Сколіоз – бокове викривлення хребта, яке може проявлятись у його різних відділах.
Остеоартрит, остеомієліт, артрогрипоз, хондродистрофія, міопатія, патологічний кіфоз.
Інші вроджені і набуті деформації опорно-рухового апарату
Особливості роботи педагогів з такою дитиною:
оптимальне дозування виконання письмових робіт з урахуванням порушень загальної та дрібної моторики пальців рук;
передбачати варіативність письмових робіт – не лише самостійне письмо, а й роздаткові картки з друкованою основою; не лише ручка, а магнітна дошка, комп’ютер;
збільшення часу на виконання письмових завдань або заміняти частину з них на усні.
При наявності порушень просторових відносин і несформованості зорово-просторової координації слід використовувати наступні прийоми:
спеціально вказати (ручкою, олівцем) рядок і місце, де потрібно починати писати, малювати;
позначати відстань між рядками чи частинами завдання;
при виконанні арифметичних дій у стовпчик можна розфарбувати клітинки олівцем, наприклад, сотні – зеленим, десятки – синім, одиниці – червоним;
використовувати перфокарти;
при читанні використовувати спеціальні закладки з прорізями для фіксування слова, словосполучення чи речення;
оцінюючи дитину, не знижувати бали за повільну відповідь, недостатню інтонаційну виразність, особливості письма.
Навчання і виховання дитини з вадами опорно-рухового апарату має бути поєднаним із оздоровленням і лікуванням, логопедичними заняттями, заняттями з психологом, лікувальною фізкультурою, масажем.
Програми з корекційно-розвиткової роботи для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату